Щороку в останню суботу листопада ми згадуємо одну з найстрашніших  національних трагедій в історії українського народу. Чорними літерами закарбувалися в людській пам’яті події 1932-1933 років, коли організація радянською владою штучного масового голоду спричинила загибель мільйонів жителів.  Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління.

Час дедалі більше віддаляє нас від тих страшних подій. Але пам’ять жива. Пам’ять священна. Тож схилімо голови у ці скорботні дні листопада перед світлою пам’яттю тих, хто потрапив у грізні жорна тоталітарного режиму, кого забрала голодна смерть. Пам’ятаймо, що надзвичайно дорогою ціною, у вимірах мільйонів людських життів, наш народ заплатив за право жити на рідній землі.

У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі!  

Перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Либа