19 листопада 1917 року під час засідання Малої Ради Михайло Грушевський заявив, що після повалення центральної влади в Росії стала поширюватися громадянська війна, яка загрожує охопити й Україну. Тому слід негайно, не чекаючи перетворення Росії на федеративну республіку, проголосити утворення Української національної держави. Після цього Грушевський від імені керівництва Центральної Ради і Генерального секретаріату подав на затвердження Малої Ради текст III Універсалу. У ньому проголошувалося: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою…». Універсал було прийнято, коли вже розпочався новий день. Отже, 20 (7) листопада 1917 року знаменна дата - проголошення Української Народної Республіки (УНР).
Через два дні у Софійському соборі відбувся святковий молебен, а на площі біля нього вишикувалися військові частини. В урочистій обстановці, під час великого народного віче було зачитано текст Універсалу.  
У документі були окреслені кордони УНР включно з Київщиною, Поділлям, Волинню, Чернігівщиною, Полтавщиною, Харківщиною,  Катеринославщиною, Херсонщиною, Таврією. Остаточне визначення границь щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і суміжних губерній та областей, де більшість населення українське, має бути встановлено по згоді організованої волі народу. Уся влада в країні, до проведення Установчих зборів належала Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.
Проголошувалося збереження федеративного зв’язку із Росією, яка б стала федерацією рівних і вільних народів. Йшлося не про Російську Радянську Республіку, яку Українська Центральна Рада не визнала, а про буржуазну республіку. Скасовувалася приватна власність на поміщицькі, удільні, монастирські, кабінетні, церковні та інші землі. Рада обіцяла добиватися якнайшвидшого встановлення миру, запровадження державного контролю на виробництві, встановлення восьмигодинного робочого дня.
Проголошувалися демократичні права та свободи: слова, друку, віросповідань, зборів, спілок, страйків, недоторканність особи та житла, право використовувати місцеві мови у стосунках з державними установами, скасування смертної кари, амністію для всіх політичних в'язнів, незалежний суд. 
Основним Законом Української Народної Республіки, що закріплював суспільний та державний устрій, основи її політики, основні права й обов’язки громадян, систему й принципи організації та діяльності державних органів стала Конституція, прийнята Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 року. Проєкт Основного закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією на чолі з головою УЦР Михайлом Грушевським. Комісія вивчала досвід конституційного законодавства різних країн світу, насамперед найближчих сусідів України, що мали спільні або подібні з нею історичні, економічні та політичні умови розвитку. Згодом, 22 січня 1918 року Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу», а Генеральний Секретаріат було реорганізовано в Раду Народних Міністрів.   Розпад Австро-Угорської імперії у 1918 році привів до створення Західно-Української Народної Республіки. Обидві українські держави об’єднались в одну – Українську Народну Республіку. Акт злуки відбувся 22 січня 1918 року.