Його було встановлено Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 431/2007 з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства. Політичні репресії в Україні розпочалися із першої спроби встановлення радянської влади – з початку 1918 року. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки.
Терор носив цілеспрямований, організований характер, уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.
Історики виокремлюють кілька хвиль терору: період двадцятих років, коли нова влада знищувала явних політичних супротивників; тридцяті роки, на які припала колективізація та чистки всередині самої компартії; сорокові – винищення учасників національно-визвольних рухів; п’ятдесяті-вісімдесяті, коли репресії стали “точковими” – влада ізолювала здебільшого дисидентів.
Найстрашнішим для України став «Великий терор» 1937-1938 років. 19 травня 1938 року - найкривавіша ніч у Києві. У в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусове психіатричне лікування.
За оціночними даними (на підставі архівних матеріалів СБ України), у період з 1927 до 1990 років в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці), 545 тисяч з них засуджені, щонайменше 140 тисяч - розстріляно. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей.
Наслідками комуністичного терору в Україні стали знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії та денаціоналізація.
Більшість репресованих були українцями, але жертвами терору в Україні стали також поляки, німці, євреї, представники інших національностей.
Пам`ять про терор – це спільна пам`ять народу.